In alas inspiratione

Все відбувалося начебто вчора, а пройшло вже півтора роки з моменту випуску першого номеру літературно-публіцистичного альмонаху "На крилах натхнення". Колись була мрія та пройшовши шлях довжиною, майже, в три роки вона здійснилася. І ось вже третій номер ви тримаєте в руках. Яким він став, що змінилося? На ці питання відповість читач. Є велика мудрість в тому, щоб зберегти вміння мріяти. Мрії це інтерес і зміст нашого життя. Живіть… мрійте… любіть… творіть… 

https://youtu.be/oDu0S9SkJLg

Лист до матері

Хочу розповісти вам історію, яка розчулила мене, доторкнулася до мого серця.

Колись жила собі щаслива сім'я. В них була маленька донька Марічка їй було п'ять років. Родина любила робити все разом, а увечері грати в крокодила, або дивитися мультики. Їм було весело. Одного разу вони збиралися на день народження до бабусі. Виїхали увечері. На землю спустилися хмарки, тобто вечірній туман. Вони спускаються тільки ранком і увечері, бо люблять тишу і спокій. Родина поспішала, машина все швидше й швидше їхала. Із-за туману було ледь видно дороги й машини. Відбулася аварія. Сім'я загинула, а маленьку Марічку забрали в дитячий будинок.

Марічка була особлива, не така, як всі – розвинута дівчинка з почуттям відповідальності. Вже в шість років вміла гарно

Вірний друг-це найкращій скарб

    Я впевнений,що кожен з вас хотів би мати щирого, надійного і вірного друга. Тобто такого друга,який дорожить вами і цінує відносини. Друга,який завжди допоможе і вислухає. Друга,який ніколи не зрадить,а головне ніколи не скривдить. І,на щастя,я маю такого друга. Його звати Денис.

    Вперше ми з ним познайомилися,коли я тільки почав ходити в комп’ютерну академію. Нам з ним пощастило потрапити в одну групу. Коли я тільки-но з ним познайомився,то одразу зрозумів,що це-веселий та життєрадісний хлопець і фанат відеоігор,так само,як і я. Ми одразу ж знайшли з ним спільну мову. В нас з ним була одна мрія:У майбутньому стати великими програмістами і створити свою відеогру. Та наша дружба,ще більше зміцнилася,коли  я дізнався,що він знімає і завантажує відео на свій канал на YouTube,бо я роблю те  ж саме. Всі наші друзі-одногупники над нами сміялися,і не розуміли,чим ми займаємось,навіщо ми цим займаємось,Та нам було,м’яко кажучи,все одно,бо ми займалися тим,що нам подобалося.

Я вважаю,що саме це захоплення надовго зробило нас друзями. І ми й далі,не дивлячись ні на що,будем займатися тим,що нам подобається. 

---

Грошев Артем,

ЗХК літературна студія «Імідж»

Очі твої волошкові...

Твої  волошкові очі,

Що привітні, як рання весна,

Зоряніші за місячні ночі,

Такі повні людського тепла!

Погляд твій такий ніжний, ранковий,

І прозорий, як в полі роса,

Він немов діамант загадковий,

Відображує, мов небеса.

Я, блукаючи в дивному світі,

Його візьму за свій оберіг,

О твої незбагненнії очі,

Їх красу Бог Всевишній зберіг!

Пригадаю твою ніжну пісню,

Що так часто співала мені,

І під ноги впадуть ясні зорі,

Ти-це світло в моєму вікні!

---

Черкасова Анна,

ЗХК літературна студія «Імідж»

Мамина пісня

      Моя Батьківщина дорога і рідна для мене.

    Любов до своєї держави не можлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної  матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини.

    Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду і племені.

    У моїй пам’яті назавжди залишаться мамині пісні, які вона співала над колискою.  Без них, таких ніжних та чаруючих, не має дитинства. Саме ці, перші пісні над колискою, вчать добра, любові та віри.

    Коли матуся схиляється над колискою, вона співає пісню, яка має начаклувати дитячих земних благ. Адже кожній матусі хочеться бачити своє дитя радісним та щасливим. Саме матуся робить перший внесок у формування людини.  Мене, донечку, вчить бути лагідною, доброю та працьовитою. А синочка – мужності, сили і терпимості.

Минають роки. Я вже майже доросла, але з ніжністю згадую матусині пісні.

Мама – найрідніша людина на землі. Ми не рідко звертаємося по допомогу саме до неї, бо знаємо, що вона у будь-якому разі буде на нашому боці. Вона наша подруга, яка ніколи не видасть наших секретів.

    Мені дуже подобається українська народна пісня «Рідна мати моя», тому хочу процитувати її: «Рідно мати моя, ти ночей не доспала…»

    Саме у цій пісні розповідається про не легку долю наших мам. Ніхто окрім неї не буде так сильно хвилюватися за нас.

---

Мельник Надія,

ЗХК літературна студія «Імідж»

Посмішка весни

    Прокинулася я від того, що мені в оченята засвітило яскраво-золоте сонечко. Під гарний спів пташок, дивилась у віконце і мені відразу захотілось на вулицю. Пташиний спів наче примушував мене вибігти на двір. Не роздумуючи, взула капці і вибігла. Мені посміхнулась дівчина. Вона була в зеленуватій сукні, а в її розкішне волосся вплетені пишні весняні квіти. Це була дівчина-Весна.

    На дереві пострибала білочка і маленькі крапельки по капали на ще не розквітлі тюльпани. Потроху видніються проліски. Повсюди виглядає підсушена промінням сонця зелена травичка. Я лягла на неї і відразу задрімала. Мені снилися хороші сни але розбудив мене мамин дзвінкий голосочок й аромат щойно витягнутих с печи пиріжків. Через мить я вже снідала запашними пиріжками з картоплею.

    Ну добре, не буду з вас знущатись, витирайте свою слину з підлоги, запасайтися їжею, бігом сідайте зручніше і слухате далі.

    Напевно весна - це найулюбленіша пора року майже всіх. Мені подобається весна тим, що це, як нова сторінка життя. Весною можна розпочати все спочатку або продовжити забуту ідею. Весною легко знайти собі нових друзів, закохатися, почати втілювати свої мрії. Майже, всім відомо, коли настає весна - ти йдеш по вулеці, а у тебе аж душа радіє. Ну те відчуття...схоже на адреналін і серце так стискується. Думаю ви мене розумієте. Весною все відроджується так само, як наші думки, мрії, почуття, вони стають більш креативними і неповторними.

Іноді мої думки та мрії бувають незрозумілі і недоречні. Я, навіть, можу заплутатися у своїх думках. Пам’ятаю, коли вчилась у п’ятому класі, то мріяла повернутись в перший клас, але з мізками, які маю зараз. Так, і таке бувало.

    Зараз мої думки і мрії, зовсім відрізняються від тих, що були. Завдяки весні мої думки стали яскравішими, наче хтось додав фарби у моє життя.

Ви, напевно, помітили, що слово «Весна» повторювалося разів десять. Нехай у цьому творі буде така помилка, як тофтологія, але кра­ще за це слово не знайдеш. Є, навіть, такий вислів: «На душі-весна з хоча на дворі мінус двадцять». Весна-це круто!

---

Єрмаш Вікторія,

юнкор «Прес-центр«ТСН»

Як дерева стежать за людьми?

 Напевно, кожен із нас помічав очі, які дивляться на вас. Зазвичай, це людський позирк, який оцінює наш зовнішній вигляд. А чи ловили ви на собі погляди дерев? Зацікавило? Мене теж!

Прогулюючись парком у Києві, я помітила, що за мною хтось стежить. Це були не прості погляди, адже на мене дивились дерева. Саме так, жива природа! Вона спостерігала за мною і це трішки лякало. Тому, я вирішила розібратись в цій ситуації. Чому ж Шевченківський парк, в Києві, має очі? Я не зволікала і звернулась з цим питанням до місцевих мешканців.

Євген, 19 років, студент філологічного факультету Київського Національного Університету ім. Т.Г. Шевченка:

-          Ці дерева почали розфарбовувати, коли я був на першому курсі інституту (зараз на другому курсі), всіх студентів зацікавило це, і тому, ми вирішили допомогти в створенні, так званого, «Слідчого парку». Ми залюбки, разом з організаторами створили «дерева-ясновидці». 

-          Чи знаєш ти, чому очі були головною задумкою автора?

-          Нажаль ні. Чомусь не задавався цим питанням. А зараз вже звик і навіть не помічаю їх.

Це ще більше мене збентежило і я вирішила відвідати студентську раду університету члени якої допомогли організаторам у втіленні цієї цікавої задумки. Саме тут я і отримала всю так необхідну інформацію, щодо голубооких дерев. Моїм доповідачем, стала староста Анна:

-          Взагалі-то, засновницею цієї ідеї, стала київська художниця – Маріам Найєм. Вона намагалась цим привернути увагу людей на те, що дерева –жива природа, так само, як і всі ми. Людство не повинно їх знищувати! Художниця сподівається, що всі небайдужі підхоплять її ідею, щодо збереження «здорової планети». А ще, якщо ви були в лісі на Сирці, то могли бачити «дерева-ясновидці»!

Давайте будемо пам’ятати, що завдяки природі, ми ще існуємо на цій землі. Тож, бережімо її!

Вікторія Ященко,

юнкор прес-центру «ТСН»