Хочу розповісти вам історію, яка розчулила мене, доторкнулася до мого серця.
Колись жила собі щаслива сім'я. В них була маленька донька Марічка їй було п'ять років. Родина любила робити все разом, а увечері грати в крокодила, або дивитися мультики. Їм було весело. Одного разу вони збиралися на день народження до бабусі. Виїхали увечері. На землю спустилися хмарки, тобто вечірній туман. Вони спускаються тільки ранком і увечері, бо люблять тишу і спокій. Родина поспішала, машина все швидше й швидше їхала. Із-за туману було ледь видно дороги й машини. Відбулася аварія. Сім'я загинула, а маленьку Марічку забрали в дитячий будинок.
Марічка була особлива, не така, як всі – розвинута дівчинка з почуттям відповідальності. Вже в шість років вміла гарно
читати і писати. Кожен день перед тим, як лягати спати, вона міцно заплющувала очі і говорила матусі теплі слова, бажала на добраніч. Дівчинка вирішила написати листа матусі перед своїм днем народженням.
Матінко моя, я за тобою дуже сумую. Пам'ятаю, як ми грали разом в крокодила, дивилися мультики, або просто грали на свіжому повітрі. А ще твої розкішні коси, твої ніжні золоті руки, очі, які блищали, коли ти дивилася на мене. Згадую, як ти мене змушувала надягати шапку, а я не хотіла сперечалася з тобою. Пробач мені матусю, адже ти мені бажала самого найкращого. Я б все відала, щоб побачити й обійняти тебе міцно-міцно, і нікуди не відпускати. Ти на небі, як мій янгол-охоронець: мене від усього поганого захищаєш та в усьому допомагаєш. Я знаю, що ти зі мною. Хочу тобі сказати, що я тебе дуже сильно люблю. Ти завжди у моєму серці. Я вірю, що мій лист торкнеться струн твоєї душі і ти будеш моєю яскравою зіркою, яка буде світити і зігрівати все моє життя.
І поклала цей лист під подушку. Ранком Марійка була на сьомому небі від щастя, тому що першою її привітала мама. Сни нам потрібні для того, щоб хоч трохи побути з тим, кого немає поряд.
Вікторія Єрмаш
Немає коментарів:
Дописати коментар