Моя Батьківщина дорога і рідна для мене. Любов до своєї держави не можлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини.
Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, – це людина без роду і племені.
У моїй пам’яті назавжди залишаться мамині пісні, які вона співала над колискою. Без них, таких ніжних та чаруючих, не має дитинства. Саме ці, перші пісні над колискою, вчать добра, любові та віри.
Коли матуся схиляється над колискою, вона співає пісню, яка має начаклувати дитячих земних благ. Адже кожній матусі хочеться бачити своє дитя радісним та щасливим. Саме матуся робить перший внесок у формування людини. Мене, донечку, вчить бути лагідною, доброю та працьовитою. А синочка – мужності, сили і терпимості.
Минають роки. Я вже майже доросла, але з ніжністю згадую матусині пісні.
Мама – найрідніша людина на землі. Ми не рідко звертаємося по допомогу саме до неї, бо знаємо, що вона у будь-якому разі буде на нашому боці. Вона наша подруга, яка ніколи не видасть наших секретів.
Мені дуже подобається українська народна пісня «Рідна мати моя», тому хочу процитувати її: «Рідно мати моя, ти ночей не доспала…»
Саме у цій пісні розповідається про не легку долю наших мам. Ніхто окрім неї не буде так сильно хвилюватися за нас.
Мельник Надія,
ЗХК літературна студія «Імідж»
Немає коментарів:
Дописати коментар