Твій вибір - твоя відповідальність

"Щастя коли ваші учні стали гарними людьми"

Нещодавно перебираючи папери очі зупинилися на рефератній роботі моєї учениці, випускниці 2003 року, «Чи вільна людина у свої діях». Ще тоді мене вразила ця дитяча, але така доросла робота. Та й дівчинка, що написала цей реферат була незвичайна, не замріяне дівчисько, а сформована особистість.
В житті кожного педагога, з кожного випуску є діти, які залишають по слід. Я не стала винятком і у мене є такі діти. За життям Марини Стеблини я спостерігаю вже 15 років, із дівчинки з очима, які вражали безмежною глибиною, вона стала ОСОБИСТІСЮ! Мамою двох чарівних діточок і вірною супутницею по життю коханого чоловіка. Талановита пара художників-іконописців – Марина і її чоловік Максим Фесенко приймали участь в реставрації храмових
розписів та ікон в Мелітопольському кафедральному соборі святого благовірного князя

Олександра Невського. Все що вони роблять вражає і зачаровую. Але на цьому Марина не зупиняється, а й примушує нас долучитися до світу чарівництва і добра через розроблені нею прописи для вишивання.

- Це все добре, - скажете ви, - а що дивного в тому, що люди працюють за покликанням душі?

Перед нами дуже часто постає питання: пройти повз чи допомогти? І я не кажу про людей, які потребують нашої допомоги, я про маленьких, безпорадних та таких тендітних переляканих і стрибаючих по землі пташок, звіряток. В мене ніколи не виникає питання «Що ж робити?», підібрати і нести відповідальність за подальше життя цього маленького комочка щастя. Вже двоє совенят (Маша і Фёкла) отримали шанс на своє друге життя, а маленьке більча - Сеня, так і залишився жити в нашому домі потоваришувавши з кицькою.  Ось і Марина, ніколи не заморочується питаннями, а бере поранених пташок під свою опіку.

В газеті «Индустриалка», яка видається в Запоріжжі, надрукована стаття «Пара художников-иконописцев – Марина и ее муж Максим Фесенко спасают травмированных или выпавших из гнезда птиц» в якій Марина з юмором розповідає, як її сім’я  піклується про пташенят. Коли ж на Успенія Пресвятої Богородиці (28 серпня) стрижат, що підросли, винесли на вулицю та відпустили ті зразу взяли курс на південь, а подружжя полегшено зітхнуло – закінчилися обов’язкові годування кожні три години.  Але…

- В нас і раніше попугайчики жили, їх доля склалася по різному, - згадує пташині історії Марина. – Взагалі, пташок в нашому житті завжди було забагато. Навіть перед нашим з Максимом одруженням я знайшла стрижа з переламаним крилом.  

Марина пригадує, зо ще за часів коли вони з Максимом зустрічалися, то, повертаючись з кримського походу, побачили, як хлопчаки в симферопольському парку мучать молодого грача. Пташку у хлопців відібрали, привезли додому, але він не вижив.

Наступними в домі з’явилися стрижі Містер Піск і Дракон. Вигодовувати стрижів дуже кропітка праця, але пташки підросли та й полетіли хто-куди.

Коли сім’я випустила стрижів, то залишилася на невеликий час без маленьких шкідливих друзів. 5 вересня цього року Марина з сином знайшли біля магазина стрибаюче чорне диво з переламаним крилом. І як інакше? Забрали грача з собою додому, крило ампутували, але ОсКар живий і щасливий член родини Фесенко.
Вчинки Марини довели, що кожна людина вільна у свої діях і за наші вчинки ми несемо відповідальність. Саме про це вона писала в своїй рефератній роботі. 

Фото: архів Марини Стеблини

Алли Кузьменко

Інтерв'ю: Ирина Левченко

Автор: Алла Кузьменко