Нажаль через карантин зустрітися з іншими учасниками фестивалю «Прес-весни» (цього року): запалюємо на відстані!» нам не вдалося. Але завдяки інтернету фестиваль відбувся онлайн. Та не дивлячись на перебування вдома, день виявився насиченим, починаючи з самого ранку. Сьогодні, ми мали програму, яка складалась з вебінарів та прямих трансляцій від професійних людей. Кожна конференція була корисною для глядачів. Професійні журналісти, блогери та медіатренери ділилися лайфхакми для майбутньої медіа країни.
Мої враження щодо онлайн фестивалю склалися дуже змішаними. По перше, це не зручно про-водити зустріч в такому режимі. Думаю, якщо ми б знаходились на місті подій – емоцій було б набагато більше. Ми змогли б бути присутніми на майстер-класах офлайн та ставити питання не у чаті, а особисто. В деяких відео-конференціях було дуже низька якість зображення, та складно уявити та отримати емоції.
В цьому фестивалі я беру учать вперше але мої колеги, які неодноразово їздили на цей конкурс поділились своїми враженнями, які були неймовірні. Розповідали про мандрівку Київським морем на теплохіді, про цікаві квести, й найголовніше здруження й обєдднання колективу в одне ціле. Як то нібило я вдячна, що отримала корисну інформацію для себе.
З марафону прямих ефірів можна зробити висновки. Деякий матеріал не був новий, але щось я все-таки дізналась. Більш за всього інформації я отримала з майстер-класу «Як написати хоро-ший журналістський матеріал» який проводив Ігор Дармостук голова журі й шеф-редактор їн-тернет-видання «КиевВласть».
Також мені дуже сподобався прямий ефір «Радіо в сучасному світі: актуалізація». Хочу сказати, що погоджуюсь з думкою про актуальність радіо в сучасному світі так як набагато легше увімкнути радіо й параленьно займатись своїми справами, чим читати газету коли там з’явиться вільний час. Тим паче, що кожен має можливість послухати радіо.
Я дуже сподіваюсь, що зможу особисто потрапити на фестиваль в наступному році і відчути й пережти всі ті живі емоціїї, які заряджають і надихють на плідну роботу над собою.
Мої враження щодо онлайн фестивалю склалися дуже змішаними. По перше, це не зручно про-водити зустріч в такому режимі. Думаю, якщо ми б знаходились на місті подій – емоцій було б набагато більше. Ми змогли б бути присутніми на майстер-класах офлайн та ставити питання не у чаті, а особисто. В деяких відео-конференціях було дуже низька якість зображення, та складно уявити та отримати емоції.
В цьому фестивалі я беру учать вперше але мої колеги, які неодноразово їздили на цей конкурс поділились своїми враженнями, які були неймовірні. Розповідали про мандрівку Київським морем на теплохіді, про цікаві квести, й найголовніше здруження й обєдднання колективу в одне ціле. Як то нібило я вдячна, що отримала корисну інформацію для себе.
З марафону прямих ефірів можна зробити висновки. Деякий матеріал не був новий, але щось я все-таки дізналась. Більш за всього інформації я отримала з майстер-класу «Як написати хоро-ший журналістський матеріал» який проводив Ігор Дармостук голова журі й шеф-редактор їн-тернет-видання «КиевВласть».
Також мені дуже сподобався прямий ефір «Радіо в сучасному світі: актуалізація». Хочу сказати, що погоджуюсь з думкою про актуальність радіо в сучасному світі так як набагато легше увімкнути радіо й параленьно займатись своїми справами, чим читати газету коли там з’явиться вільний час. Тим паче, що кожен має можливість послухати радіо.
Я дуже сподіваюсь, що зможу особисто потрапити на фестиваль в наступному році і відчути й пережти всі ті живі емоціїї, які заряджають і надихють на плідну роботу над собою.
Анастасія Лисняк юнкор «Прес-центр «ТСН»
Софія Борчан юнкор "Прес-центр "ТСН" (фото)
Немає коментарів:
Дописати коментар