Зрозуміти

Я навчаюсь вже у 4 класі ЗОШ №8 під керівництвом моєї вчительки Світлани Василівни Кондратової, яка організувала зустріч у районній  бібліотеці з дівчинкою Аліною що має вади слуху, та перекладачем Павлом, який володіє українською жестовою мовою. Не тільки я, а й весь наш клас, дізналися дуже багато цікавого: вивчали жести, що означають букви, цифри і різні слова. Тепер я можу привітатися з будь-якою людиною з вадами слуху та показати своє ім’я. Це так важливо для всіх нас. Я ніколи про це не замислювалась, але ця зустріч підштовхнула мене. На перший погляд вони такі ж люди, як і багато хто з нас. Ми маємо багато спільного, але є і дуже важлива
відмінністьяку складно прийняти та треба зрозуміти. Вдовзі відбулася наступна наша зустріч, тільки у школі в нашому класі, з іншою дівчинкою, та Павлом Поварко – перекладачем цієї незрозумілої для нас мови. Перед нами поставили завдання: вивчити Гімн Кривого Рогу мовою, щоб зняти кліп.

Хто казав що буде легко? Нам непросто все вдавалося, кожен рух руками був складним, а інколи – незрозумілим, важкими для відтворення. Ми продовжували відточувати рухи на перервах, вдома, в будь-який вільний час, адже на нас сподівалися.

Невдовзі у парку імені Мершавцева проводилася акція під гаслом «Почуй мене». У цей день режисер, кінорежисер, перекладач жестової мови зібралися на заході, щоб втілити свою ідею зйомки кліпу. Запросили і наш клас. Співати Гімн міста і відтворювати жестами слова пісні одночасно, а ще й правильно, здавалося нездійсненним завданням. Ми починали, а нас постійно зупиняли тому, що наші рухи були незрозумілі  для тих людей, які не чують. Були сльози, був відчай, але ми домоглися свого: у нас вийшло. Ця зустріч була не останньою. Після цього нас запросили в ДОР «Сузір´я». У ній відкривався кіношколи. Нас зустріли, показали різні класи, де займаються діти. Найцікавішим було – побачити, як це відбувається і взяти участь в навчальному процесі. Після цього відбувся святковий концерт на честь відкриття кіношколи. Діти співали, показували мініатюри і танцювали. Всі з вадами слуху. Це було приголомшливо. В кінці свята нам продемонстрували той самий кліп в якому всі брали участь. Ми подякували організаторів цього заходу. Я сподіваюсь, що ми продовжимо спілкуватися з цими людьми. Для мене ці зустрічі виявилися значущими, бо я побачила, задумалася та зрозуміла, що є люди, які не відрізняються від нас, мають багато, що і ми, навіть, деякі більше, але у них немає одного, що є у нас, що чують - слуху. Життя в тиші. Яке воно? Але все одно, вони люди, які радіють життю, незважаючи ні на які перешкоди і труднощі, та вірять в добро!   

Поліна Руденко