За горизонтом

    За горизонтом, де сяють наші мрії…  За горизонтом, де все здається таким незбагненним і прекрасним…  Здається, ніби усе життя ховається за тим освяченим першим світанком горизонтом. А, може, за ним уже нічого немає, лише неосяжна пустота і темінь, і цей горизонт був останнім видінням у житті якоїсь людини. Ніхто не знає.

    Він сяє для нас в останніх відблисках сонячного проміння, грає яскравими помаранчевими, синіми та рожевими барвами заходу небесного диску і постає в уяві чимось романтичним, як шлях до майбутнього. Можливо цей горизонт, так і залишиться нерозгаданою таємницею, можливо, він стане лише черговою перепоною на шляху до покорення свого особистого Евереста.

    Кожна людина про щось мріє, чогось прагне і бажає найбільше у світі. Людина - це  таке створіння, яке завжди ставить перед собою цілі. Досягнувши поставленої мети,вона вигадує для себе нову, більш складну і важливу. Таким чином ми і проживаємо своє життя, досягаючи кожен раз усе більш віддаленого горизонту, який стає більш далеким і неосяжним.

    У будь-якого представника людської цивілізації існує свій горизонт, далі якого, на його думку, він ніколи не зможе зайти. Але, насправді, людина не була б людиною, якби усе було так, як вона вважає. У кожного з нас є сили, аби досягти будь-якого горизонту, треба лише докладати для цього багато зусиль і мати сильне бажання, яке завжди буде штовхати вперед, не дивлячись на усі помилки та невдалі спроби.

    Дівчина сидить на невеликому пагорбі: споглядає, як сонячний колобок закочується за горизонт. Здається, що він так близько, варто лише простягнути долоні, але вони не дотягуються до цього шматочка землі. Цей горизонт для кароокої дівчини був дуже гарним, вона просто марила тим,  щоб піднятися прямо зараз і перетнути його. Вона підвелася і побігла назустріч палаючому сонцю. Дівчина не могла зупинитися і продовжувала рухатися, але лінія, роз’єднувала небо і землю , нещадно втікала від її карих, майже чорних, очей. Її біг уповільнився від втоми, вона вже не відчувала  ніг і замислилася. Чому вона ніяк не може досягнути цього горизонту? Можливо,дівчина ще не встигла щось зробити для цього?Забула щось важливе? Дійсно. Вона мріє вступити в уневірситет у Києві і стати лікарем – це її горизонт, один із багатьох. Для того, щоб досягти його, їй потрібно гарно навчатися і бути старанною ученицею. Вона вірить у себе, вірить у себе, вірить, що перетне цю чітку лінію між землею і небом.

    У кожного з нас є багато горизонтів, вони можуть бути і рівними, як поле, і бугристими, як гори, і мінливими, наче морські хвилі. Воні є різними, але усі вони колись стануть перейденими і розвіданими, тому не бійтеся своїх горизонтів, підкорюйте їх!

Альона Калюжна