У цілеспрямованої та впевненої у себе людини ніколи не було й не буде кордонів досягнень або зеніту саморозвитку. Кожен, хто хоче чогось досягти - не зупиняється, він поступово йде від вершини до вершини і зупинка - буде його спадом.
Наш гурток «Прес-центр»ТСН» - спочатку бів тим місцем, де збиралися цілеспрямовані люди і намагалися об’єднати свої вміння та направити у правильну течію свої таланти. Індивідуально, кожен крокував по «вершинам» у міру своїх можливостей, хтось йшов від конкурсу до конкурсу, хтось відкривав для себе нові горизонти та підкорював їх. А зібравшись разом, у гуртку, ми намагались працювати командою і будувати із талантів та навичок кожного - єдиний механізм, який може працювати у свою повну силу тільки з повноцінним втручання та зацікавленістю усіх ланок.
Наш механізм з’явився в 2014 році у четвертому кабінеті нашого рідного палацу, він був не такий потужний, працездатний та досвідчений, як зараз, але вже почав подавати надії та приносити невеликі результати. Досягнення були більш індивідуальними, кожен розвивався так, як хотів та наполегливо тренувався у цій сфері. Незрозуміло чому, але з перших місяців, майже без досвіду та професійних навичок ми намагались охопити великий спектр журналістської роботи - це були газети, фотографії та відеоролики. Це, як мінімум дивно для невеликого, недавно створеного гуртка. До досягнення будь-якої цілі є дві дороги: перша - народитися професіоналом у тій чи іншій справі; а другий - отримувати все більше і більше досвіду на власній роботі, завжди тренуватись, аналізувати зроблене та не повторювати помилок. У нашому гуртку для дітей та підлітків не було професійних журналістів, тому єдине що нам залишалося - це методом проб і помилок створювати досвід.
Досвід не завжди був позитивний, бувало, що ми просто обходилися грамотою учасників або і зовсім уходили з голими руками, але були й позитивні моменти, наприклад: XV Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах» з третім місцем у номінації «Інтернет журналістика та IT-проект» та участь у XX Міжнародному конкурсі шкільних медіа. Будь який досвід - це досвід, який би він не був. З кожним кроком ми все ближче підходили до безкінечної, як океан, цілі - стати краще у своєму ділі.
У цьому році, ми декілька переглянули наші погляди на внутрішній устрій команди: керівник - не повинен робити основну частину роботи, навіть малу, йому потрібно «керувати», тобто, коли потрібно, давати поради, говорити, як краще або «у цьому випадку не потрібно» й так далі. Юнкори стали більш самостійними та водночас почали представляти із себе команду, яка вирішує свої проблеми разом, а не чекає, поки дорослі допоможуть, тому що ми цього ще не вміємо. Це відбулось саме на початку учбового 2017 року та вже скоро почало приносити свої плоди.
Найпершим та, на мою думку, самим значущім за всю історії існування гуртка - це була поїздка на XXIV Міжнародний фестиваль «Золота осінь Славутича-2017», який відбувся у вересні. Протягом фестивалю, ми намагалися використовувати всі наші звички та досвід, який ми збирали протягом декількох років. Почався день підведення підсумків, у залі зібралися всі учасники, керівники та організатори фестивалю і після невеликої вистави, усі учасники своєї номінації по черзі виходила на сцену, щоб отримати винагороду за зроблену роботу та завоювати завітне I, II або III місце. Бачили б ви, наскільки ми були раді, коли отримали третє місце у номінації «Преса» і ми сподівалися, що це тільки початок... Наступними на сцені з’явились учасники номінації «Фото». Ми покладали великі надії на нашу Полю, але її зі сцени відпускають лише з грамотою лауреата. Ми вже засмутились, і звістка про те що в номінації «ІТ-технології», ми також не посіли жодного місця, понівечила нас ще більше. Ми були дуже засмучені, бо готувалися на всі три номінації дуже відповідально. Вручення Гран-Прі відбувалося трішки пізніше. На церемонії оголосили призера у номінації «Преса», але нам було не до цього, нас переповнювали емоції - з одного боку, велика відчайдушність, а з другого - проблискував невеликий шанс посісти Гран-Прі, але на нашу думку, він був дуже малий... Ми не відривали очей від сцени, і ось, ніби зірочка з неба засяяла Ніна Єрьоміна (директор фестивалю), і привела нас в шок, адже наша команда отримала два Гран-Прі, в тих номінаціях, за які ми отримали диплом лауреатів. Навіть словами неможливо описати, якою сильною була наша радість та яким несподіваним був наш «шок»!
Після нашої перемоги, багато хто дізнався, хто такі «ТСН» з Кривого Рогу. Вже після цієї події, ми зрозуміли, що зміни пішли нам на користь та дорога до нашої мрії тільки продовжується і ми не будемо зупинятися. Адже, зупинка - буде нашим спадом!
Богдан Юрченко, Вікторія Ященко,
юнкори «Прес-центр«ТСН»
Немає коментарів:
Дописати коментар