На нього чекають цілий рік. Ось відновили фасад будівель, тут непомітно підлатали дорогу, а за рогом красується новий яскравий банер. Наталія Володимирівна, сьогодні раніше повернеться додому. А Микола Іванович відкладе перегляд футболу. ЗОСя – так, ніби по-дружньому, називають фестиваль місцеві. «Золота осінь Славутича» - стала для багатьох кращою подругою, а для декого навіть сім’єю - 25 років разом. Срібне весілля.
Якщо говорити, про випускників фестивалю, то згадується чимало відомих імен. Одні діляться з нами щодня свіжими новинами, інші – бажають доброго ранку на радіохвилях. З їх статей ми дізнаємося цікаві факти, милуємося щирими фото, насолоджуємося тревел подорожами та пізнаємо світ. Загалом, похвалитися є чим.
Проте найщиріші фанати щорічного дійства стоять на узбіччях під час традиційної ходи учасників. Вони таємно знімають найемоційніші моменти через вікно у своїй кухні. Заздалегідь планують свій час. Запрошують у гості родичів, щоб про свято, яким вони дихають, дізнались.
ЗОСя – це те, що об’єднує нас – девіз заходу, на якому усі діють, як один механізм. Тож виділити конкретну особистість – важко. Випускник міжнародного фестивалю – це місто Славуч. Кожен його мешканець. Гість. І випадковий мандрівник, що опинився тут невипадково.
Карина Душкевич
Немає коментарів:
Дописати коментар